ТГК концентрат Суджа

Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!

Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.

Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!

І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.

Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!

Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.

Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.

Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.

Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!

Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!

Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.

Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити

Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.

Так вот, каюсь, хоть я и балдею от закладок, но на этот раз мне захотелось нечто особенное – дистиллят ТГК. Очухавшись, я решил, что время подкрепиться, чтобы не забыться от наркотического бэка. Поэтому я решил сваливать в супермаркет “Удаленка” на юге города.

Ну, темную ночкой я налетел, братиш, и вот уже внутри магаза. Если честно, сразу же аж мозговой пудрой налился аромат свежеприготовленных булочек. Я сразу понял, что во время этой ночи мне будет на что подсрыться.

Начал я мазать там по полочкам, ведь надо же найти то, что я ищу – дистиллят ТГК. Все эти мясные прилавки, овощные отделы, никудышные сосиски – мне было до них безразлично. Я искал свой кайф и никакой чертов снег из “белой” кармана меня не интересовал.

Братцы, добежал я таки до шкафчика со спиртными напитками, полная через косяк уверенность, что дистиллят ТГК сидит белым и пушистым в одном из фляг. Подошел я ближе, ну и заметил, что эти фигни все залочены. Короче, сразу испарилось моё нежное настроение.

Но тут мне мозг просветлел! Вспомнил я, что один мой старый приятель, который как раз заключен был в Булычевском, имел доступ к этим ключам. Внутренний голос сказал мне: “Дернишься в администрацию и суёшься туда, где хранятся эти ключи!”

И вот я уже бегу через все этот хлам, веселый и настроенный буллить эту систему. Косяк под виском, а в голове та еще струна, всё ждал, когда поймают. Но, черт возьми, меня настигла удача! Вон она, заметь, администрация! Не вижу сторожа, перекричу им музыку!

“Понимаешь, ребят, оделся я по самые помидоры, как серебряный блеск, прямо кожа натянута. Стою, жду, торчу, не знаю, куда деваться, а время идет.”

Наконец-то дождался, вылез сторож, сонно хрюкнул, и сразу же пропал из виду. Я со злой улыбкой понимаю, что мне необходимо было сделать. Включил я свой незамутненный ум и нашел те самые ключи. Это было волшебство, братиш, просто волшебство!

Пока я возился с этими ключами, сторож начал приходить в себя. Но не тут-то было! Я уже оказался внутри сокровищницы, внутри закрытого пункта с дистиллятом ТГК. Одним движением убрал флягу в карман и резво выметнулся на улицу. Я выжил, братиш, я выжил!

Закрываю дверь, спрятанную в моей душе, и возвращаюсь к своим делам. Вижу перед собой супермаркет, как огромный праздник, как важное событие в жизни. Вхожу внутрь, и, конечно же, со страху закручиваю петлю времени. Ведь никто не знает, что я там был, чего там наделал.

Весь этот дистиллят ТГК, как настоящий алхимик, медленно вливается в мою систему. Ух, братишки, как быстро кайф закрепился! Дым подымается, а реальность становится более яркой, более сумасшедшей, изощренной. И я – король этого вечера!

А вот уже мой путь домой, проходящий по пустым улочкам этого чертова города. Вся уважаемая публика меня издевательски гонит, дразнит, буллит. Но я не жалею о своих действиях, ведь это была отличная ночь, нечто заоблачное!

Так что, ребята, не бойтесь совершать безумные поступки! Иногда они приносят нам самые яркие впечатления, самые настоящие кайфы. Жизнь – замечательная штука, и для того чтобы прожить ее на полную, иногда надо сделать что-то безумное, что-то, что полностью распахнет тебе новые грани.